«B&C»
LAW COMPANY

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування із ставкою 2%, до контролюючого органу подається заява за встановленою формою. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Також, якщо суб’єкт господарювання вже зареєстрований платником ЄП третьої групи за ставкою 3 або 5%, останній повинен подати до контролюючого органу заяву про зміну ставки.

Звертаємо увагу, що форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07. 2019 № 308.

У полі «Ставка у відсотках до доходу» рядка 5.1.1 «Обрана ставка єдиного податку під час переходу на спрощену систему оподаткування» заяви зазначається ставка у розмірі 2% єдиного податку.

Реєстрація суб’єкта господарювання платником єдиного податку за ставкою 2% здійснюється шляхом внесення до відповідного Реєстру платників єдиного податку.

Суб’єкт господарювання, у разі неможливості подання заяви до контролюючого органу за місцем податкового обліку, може подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у паперовій формі до будь-якого найближчого контролюючого органу. Окрім того, існує можливість подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2% через Електронний кабінет.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Разом із тим, податкове законодавство містить перелік видів діяльності, якими не можуть займатися платники єдиного податку третьої групи (див. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України).

Окрім вказаних у зазначеному переліку, також не можуть бути платниками єдиного податку:

• страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
• суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%;
• представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
• юридичні особи – нерезиденти;
• платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Призупинення дії трудового договору є тимчасовим припиненням роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором (див. ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

У зв’язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов’язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов’язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи (див. роз’яснення Мінекономіки щодо застосування ст. 13 Закону).

Для призупинення дії трудового договору необхідна наявність двох умов (якщо не виконується хоча б одна із зазначених умов, то немає підстав для призупинення трудового договору):

1) роботодавець не може забезпечити працівника роботою;

2) працівник не може її виконувати.

Слід пам’ятати, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (див. ст. 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють:

• в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
• на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
• на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
• на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зауважимо, що зазначені особи не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Фізичні особи можуть переміщувати через митний кордон України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 тис. євро, без письмового декларування митному органу.

Письмове декларування здійснюється якщо особа:

- переміщує валюту України, іноземну валюту та банківські метали у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тис. євро;

- здійснює ввезення на митну територію України платіжних документів та цінних паперів (акцій, облігацій, купонів до них, векселів (тратт), боргових розписок, акредитивів, чеків, банківських наказів, депозитних сертифікатів, інших фінансових та банківських документів), виражених у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1000 євро, у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро та/або сумарна вага яких перевищує 50 кілограмів, у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.

Разом із заповненою декларацією для митного контролю та митного оформлення товарів громадянином або уповноваженою особою подаються документи, що посвідчують особу та підтверджують країну постійного проживання громадянина або уповноваженої особи.

Доводимо до відома, що Національним банком 04 березня 2022 року внесено зміни до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», які давали змогу  фізичним особам не надавати підтвердні документи під час перевезення валютних цінностей за кордон. Проте, станом на сьогодні з метою запобігання виведення капіталу за кордон, а також із урахуванням комунікації з відповідними органами державної влади Національний банк ухвалив рішення повернути вимогу щодо надання підтвердних документів під час переміщення валютних цінностей за кордон вартістю вище 10 тис. євро (в еквіваленті).

Разом із тим, громадяни, як і раніше, мають декларувати валютні цінності, вартість яких перевищує 10 тис. євро (в еквіваленті), під час їхнього переміщення за кордон. Ця вимога Національним банком України не змінювалася.