+38 (044) 581-79-54

Проблеми у відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку в реаліях сьогодення

20 грудня 2013 року

Шевчук Петро Васильович

Юрист Юридичної компанії «Бі ен Сі», помічник адвоката

Проблеми у відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок

платника податку у банку в реаліях сьогодення

Отримати бюджетне відшкодування на даний час вкрай тяжко, і це, напевне, відомо усім суб'єктам господарювання. Декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість зазвичай призводить до проведення податковим органом додаткових перевірок, в процесі яких податковий кредит досліджують дуже прискіпливо, і, як показує практика, з надуманих підстав визнають його завищеним, тим самим фактично позбавляють платника можливості його бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку. Проте, навіть успішне проведення перевірки не гарантує, що бюджетне відшкодування буде отримано.

Механізм взаємодії органів Міндоходів (надалі - орган доходів і зборів або податковий орган) і органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ описаний в Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою КМУ від 17.01.2011 року № 39 (надалі – Порядок № 39), та полягає наступному.

1. Податкова декларація, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ, підлягає обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться в такі терміни:

1) впродовж 20 календарних днів, що йдуть за граничним терміном отримання органом доходів і зборів податкової декларації платника ПДВ, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ і який не повідомлений про невідповідність критеріям для автоматичного відшкодування.

Ці критерії визначаються в автоматичному режимі на рівні Міндоходів згідно з Порядком визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений Наказом Мінфіну від 21.09.2011 року № 1178 (надалі – Порядок № 1178). Про невідповідність таким критеріям податковий орган впродовж 17 календарних днів після граничного терміну подання звітності повідомляє платника ПДВ шляхом відправлення/вручення письмового повідомлення за формою, приведеною в додатку до Порядку № 1178. Таке повідомлення може бути оскаржене в судовому порядку, проте, таке оскарженя і скасування судом такого повідомлення саме по собі не передбачає бюджетного відшкодування, що в свою чергу зобов’язує платника податків просити суд стягнути суму бюджетного відшкодування із уповноваженого органу Державної казначейської служби України.

2) впродовж 30 календарних днів, що йдуть за граничним терміном отримання органом доходів і зборів податкової декларації платника ПДВ, що не має права на автоматичне відшкодування ПДВ.

В результаті проведення камеральной перевірки оформляються наступні документи:

- довідка у разі відсутності порушень за результатами перевірки правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ (у повному об'ємі) з вказівкою результатів дослідження обставин, передуючих підтвердженню правомірності нарахування такого відшкодування (пп. 4.4.2 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затверджений Наказом ДПС України від 19.06.2012 року № 522 (надалі – Регламент № 522);

- висновок про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки, який затверджується керівником органу доходів і зборів (чи посадовцем, що виконує його обов'язки) не пізніше граничного терміну проведення камеральной перевірки (пп. 4.4.2 Регламенту № 522);

Варто відразу відзначити, що у випадку формування висновку про необхідність проведення позапланової перевірки платника тільки на основі Регламенту № 522 буде незаконним, оскільки цей регламент не пройшов обов’язкову реєстрацію в Мінюсті, а тому не може бути самостійною підставою для проведення позапланової перевірки платника за результатами камеральної перевірки. Більше того, п. 86.2 ст. 86 ПКУ зобов’язує податковий орган приймати за результатами камеральної перевірки тільки акт (коли виявлено порушення), або довідку (коли такого порушення не виявлено).

- акт за формою, вказаною в додатку 3 до Порядку затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну від 25.11.2011 року № 1492, (п. 4.5 Регламенту № 522) у разі встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань і/або податкового кредиту і/або заявленого бюджетного відшкодування ПДВ або ж відмови в наданні бюджетного відшкодування ПДВ (абз. «а» п. 200.14 ст. 200 ПКУ).

У разі виявлення арифметичної і/або методологічної помилки в частині заповнення і представлення податкової звітності по ПДВ, яка привела до часткового заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування, і за відсутності порушень відносно нарахування іншої суми бюджетного відшкодування ПДВ до акту камеральної перевірки додається довідка у формі висновку (що знову ж таки не в повній мірі відповідає приписам п. 86.2 ст. 86 ПКУ).

Якщо за результатами камеральної перевірки виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в декларації по ПДВ, орган доходів і зборів направляє платникові ПДВ податкове повідомлення-рішення згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 28.11.2012 року № 1236 (п. 4.6 Регламенту № 522).

2. За наявності підстав, перелік яких затверджений Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість» для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, орган доходів і зборів проводить впродовж 30 календарних днів, що йдуть за граничним терміном проведення камеральної перевірки, документальну позапланову виїзну перевірку платника податків для визначення достовірності нарахування такої суми.

Слід зауважити, що перелік таких підстав досить «широкий» і дуже рідко суб’єкти господарювання не підпадають під його дію. А це, в свою чергу, надає податковому органу право навіть і у випадку не виявлення ними порушень за результатами камеральної перевірки прийти із перевіркою до платника, і все таки щось знайти, щоб не підтвердити суму бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, такі перевірки проводяться в обов'язковому порядку по деклараціях, в яких заявлений до відшкодування з бюджету ПДВ з від’ємним значенням понад 100 тис. гривень (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).

В ході документальної позапланової виїзної перевірки і камеральної перевірки органи доходів і зборів також проводять зустрічні звірки контрагентів на предмет підтвердження даних, вказаних в податкових деклараціях (пп. 4.2.2 та п. 7.3 Регламенту № 522).

Зустрічні звірки проводяться за процедурою, викладеною в Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232 а також Методрекомендаціях щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236.

3. Якщо за результатами проведення перевірок платника ПДВ достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена, орган доходів і зборів складає висновок про суми відшкодування ПДВ, в якому вказує суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Цей висновок орган доходів і зборів зобов'язаний подати в орган Державної казначейської служби згідно п. 7 Порядку № 39 протягом:

- трьох робочих днів після закінчення камеральной перевірки податкової декларації платника ПДВ, що має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;

- п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника ПДВ, що не має права на автоматичне відшкодування ПДВ. На практиці ж доволі часто зустрічаються випадки, коли податковий орган, всупереч нормам п. 200.12 та п. 200.13 ст. 200 ПКУ після проведення камеральної перевірки, чи навіть у випадку скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами камеральної перевірки не подає до уповноваженого органу Державної казначейської служби України висновок про суми бюджетного відшкодування, у зв’язку з чим в казначейства немає правових підстав для проведення відшкодування ПДВ. Для відстоювання свого права на бюджетне відшкодування ПДВ у платника є лише один реальний та дієвий спосіб відшкодування ПДВ в сучасних реаліях – подання іще однієї адміністративної позовної заяви, предметом якої має бути стягнення з Державного бюджету України в особі відповідного територіального органу Державної казначейської служби України сум ПДВ.

Варто відразу вказати, що податкові органи навіть і без наявності якоїсь правової позиції по цих справах будуть подавати апеляційні скарги, а тому платникам необхідно запастися терпінням та отримати рішення суду апеляційної інстанції, по якому вони зможуть в безспірному порядку провести списання коштів, вказаних у такому рішенні на розрахунковий рахунок платника у банку.

4. На підставі висновку і узагальненої інформації про суму бюджетного відшкодування ПДВ, визначені у висновку, поданому податковим органом до Державної казначейської служби України, остання перераховує платникові податків вказану в висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податків, відкритий в обслуговуючому банку, впродовж (п. 9 Порядку № 39):

- трьох операційних днів після отриманні укладення, якщо платник ПДВ має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;

- п'яти операційних днів після отриманні укладення, якщо платник ПДВ не має права на автоматичне відшкодування ПДВ.

Усталена судова практика свідчить про те, що суб'єкти господарювання не можуть отримати бюджетне відшкодування навіть за ситуації, коли перевірка пройшла з «позитивними результатами» і суму ПДВ по декларації підтверджено. Це пов'язано крім іншого і з тим, що органи доходів і зборів не дають висновку про суми відшкодування ПДВ без підтвердження їх результатами звірки по ланцюжку «покупець-виробник». Законодавчих підстав для таких дій немає, що підтверджують і суди. Як правило, платники податків подають позови до суду про визнання протиправної бездіяльності органу доходів і зборів щодо не формування і не надання висновку по сумам ПДВ, які підлягають відшкодуванню із бюджету

В той же час деякі суди керуються позицією, викладеною ще в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.02.2009 р. № 09/81. В цій постанові ВСУ дійшов висновку, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі не відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ право платника порушується в результаті неотримання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення вказаних засобів (відшкодуванні заборгованості). З урахуванням викладеного при поданні позову до суду слід обов'язково висувати вимогу про стягнення суми бюджетної заборгованості по ПДВ.

Суди переважно задовільняють такі позови і відмічають, що аргументи про неможливість проведення перевірки по ланцюгу постачальників є безпідставними, оскільки, якщо контрагент не виконав зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме відносно цієї особи. Така обставина не є основою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли він виконав усі передбачені законом умови відносно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди також звертають увагу на те, що право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або непроведення зустрічних перевірок по ланцюжку до кінцевого продавця товарів (послуг).

Допомагає відстояти свої права платникам податків на отримання бюджетного відшкодування також посилання на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії», в якій Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. відмітив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань по сплаті податку і в результаті платити ПДВ другий раз, а також платити пеню.

Цей висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», в пункті 23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б почати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі і штрафні санкції.

В цілому ж суб'єкти господарювання мають високі шанси в судовому порядку відстояти право на отримання бюджетного відшкодування, навіть якщо воно і не підтверджно перевіркою, проте величезним мінусом є час, який потрібний платнику для належного захисту свого порушеного права, що зазвичай складає від пів року до двох, а то і трьох років (в залежності від регіону, в якому слухається справа).

Стягнення пені за несвоєчасне повернення ПДВ із бюджету.

Право на стягнення пені для платника податку у випадку прострочення бюджетного відшкодування ПДВ передбачено п. 200.23 ст. 200 ПКУ. Сума пені складає 120 % облікової ставки НБУ. Суд може відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення відшкодування ПДВ з огляду на те, що без факту отримання висновку про суми бюджетного відшкодування територіальним органом Державної казначейської служби України пеню розрахувати неможливо (див. постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. по справі № 2а-1870/9166/12, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. у справі № 804/8016/13-а, Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. по справі № 818/7562/13-a).

Проте є не менше рішень, в яких суди задовольняють вимоги про стягнення пені і без отримання бюджетного відшкодування (див. постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р. у справі № 820/7956/13-а, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 р. у справі № 804/8015/13-а, Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. у справі № 821/1641/13-а).

Окрема категорія справ пов'язана з позовними вимогами про стягнення пені за прострочення ПДВ за ситуації, коли сума бюджетного відшкодування була підтверджена за результатами судового оскарження і рішення суду набуло законної сили.

Суди при цьому керуються положеннями п. 200.15 ПКУ ст. 200 ПКУ, відповідно до яких після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган впродовж п'яти робочих днів, що йдуть за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, укладення з вказівкою суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте, єдиної позиції стосовно процедури розрахунку пені в цій ситуації немає. Так, в одних рішеннях суди приходили до висновку про те, що пеня розраховується починаючи з шостого дня після отримання органом доходів і зборів відповідного рішення суду (див. постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.04.2013 р. у справі № 801/1234/13-а), а в інших - до моменту отримання від органу доходів і зборів висновку про суми бюджетного відшкодування пеня розраховуватися не повинна (див. постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 р. у справі № 812/1697/13-а). Логіка судів тут зрозуміла – зберегти державні кошти, а щодо обґрунтування правомірності такої позиції, до цього у платників є досить багато питань, відповідь на які має дати час та сформована єдина судова практика з цього питання.

Помилки у декларуванні бюджетного відшкодування ПДВ

Ряд судових справ стосується помилок в декларуванні бюджетного відшкодування. З огляду на те, що найбільш скрупульозно перевіряється бюджетне відшкодування, задеклароване до отримання на поточний рахунок платника податку у банку, деякі платники податків старались його «приховати» і не показували в рядку 23 декларації по ПДВ.

Міндоходів зараз звертає увагу на неприпустимість таких дій. Зокрема, в консультації, розміщеній у Базі знань Міндоходів, вказано, що норми ст. 200 ПКУ не передбачають можливості вибору відносно проведення або непроведення відшкодування ПДВ платником ПДВ, який має право на таке відшкодування.

Якщо за результатами камеральной або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє заниження суми бюджетного відшкодування відносно суми, заявленої в податковій декларації, він направляє платникові ПДВ податкове повідомлення за формою «В2», в якому вказується сума такого заниження і основи для її вирахування.

В цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, але може її врахувати згідно п. 200.6 ст. 200 ПКУ в зменшення податкових зобов'язань по цьому податку в наступних податкових періодах (абз. «а» п. 200.14 ст. 200 ПКУ).

Тоді ця сума заниженого бюджетного відшкодування підлягає перенесенню в картку особового рахунку платника податку і надалі (за умови підтвердження документальною перевіркою правомірності її декларування) бере участь в погашенні податкових зобов'язань по ПДВ такого платника податку в порядку календарної черговості виникнення таких переплат (див. консультацію, розміщену у Базі знань Миндоходов).

Такі дії податкового органу знову ж таки є незаконними, оскільки право на включення податкової накладної до податкового кредиту зберігається протягом 365 календарних днів з моменту її отримання (пп. 195.1.1. п. 195.1 ст. 195, п. 198.6, п. 198 ПКУ), а право на бюджетне відшкодування за платником, у відповідності до п. 102.5 ст. 102 ПКУ зберігається протягом 1095 календарних днів з моменту включення податкової накладної до податкового кредиту. Для прикладу можна навести Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 2а-1670/8128/12, залишену без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2013 по справі № К/800/38402/13.

А ось в зворотній ситуації - коли за результатами перевірок сума бюджетного відшкодування зменшується, виноситься податкове повідомлення-рішення за формою «В1». Податковий орган не дозволяє суму виявленого завищення взагалі показувати в податковому обліку. На їх думку, в ПКУ не передбачена можливість включення вказаних сум ні до складу податкового кредиту, ні в розрахунок сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Хоча за ситуації, коли за результатами перевірки податковим органом було виявлено відсутність права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і складено податкове повідомлення-рішення за формою «В3», податківці раніше дозволяли на суму ПДВ, у відшкодуванні якої відмовлено, збільшити суму від’ємного значення, яке відбивається платником зі знаком «+» по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду.

Таким чином перелік підстав, за якими податкові органи не проводять відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку є досить широким, і зазвичай спрямований тільки на те, щоб не допустити вихід «живих коштів» із бюджету, а тому, в реаліях сьогодення доцільніше, та набагато швидше не домагатись відшкодовування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, а визнати протиправними та скасовувати податкові повідомлення-рішення податкового органу, прийняті за результатами проведення перевірок правомірності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, суми по яким згідно приписів норм ПКУ та внутрішніх нормативно-правових актів Міністерства доходів і зборів України будуть обліковуватись як переплата, яку можна буде використати як оплату по податкам і зборам (обов’язковим платежам) майбутніх податкових періодів.

Новини

Контакти

Голова об'єднання

Гарагонич Олександр Васильович 

o.harahonych@gmail.com 

(050) 550 42 26 

 

Директор

Кожух Максим Сергійович 

mskozhuh@gmail.com 

(050) 352 86 62 

 

04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 2

Ми на карті


View Larger Map

Розробка сайтів "Liberty Digital"