+38 (044) 581-79-54

ВИКОРИСТАННЯ НЕДОЛІКІВ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА СТОРОНОЮ ЗАХИСТУ. ОБВИНУВАЛЬНИЙ АКТ ЯК ФОРМА КРИМІНАЛЬНОГО ПОЗОВУ

03 лютого 2014 року

Легких Кирило Вікторович

радник Юридичної компанії «Бі ен Сі», кандидат юридичних наук, адвокат

Кримінальний процесуальний кодекс України несе в собі нову ідеологічну модель взаємовідносин сторін кримінального провадження: змішаність англо-американської та континентальної правової систем дає можливість констатувати, що кримінальне судочинство в Україні частково має ознаки позовного кримінального провадження.

Звичайно, ідеальна рівність сторін в кримінальному судочинстві неможлива, проте КПК надав стороні захисту достатньо прав та повноважень, які, при своєчасній їх реалізації, дозволяють не тільки ефективно захищати інтереси підозрюваних, обвинувачених, а й ставити під сумнів обґрунтованість обвинувального акту прокурора, а по суті – висновки сторони обвинувачення про винуватість тієї чи іншої особи. Цінність та практична ефективність такого ресурсу захисту як обвинувальний акт полягає в можливості сумніватися в його обґрунтованості в стадії підготовчого судового засідання, тобто до моменту прийняття судом рішення про «допуск» кримінального провадження до судового розгляду.

Приводом для написання даної статті стала ухвала Святошинського районного суду м. Києва, в резолютивній частині якої були викладено наступне: обвинувальний акт повернути прокурору через невідповідність його вимогам КПК, надати прокурору 15 діб для усунення недоліків обвинувального акту, дії запобіжного заходу – тримання під вартою – продовжити на 50 діб.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що прокурором порушено вимоги ст. 291 КПК. Зокрема, суд зазначив, що формула обвинувачення не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, яке було інкриміноване обвинуваченим. Новелою КПК 2012 року є те, що матеріали кримінального провадження не направляються в суд одночасно з обвинувальним актом. Таким чином, суд до початку судового розгляду позбавлений можливості знайомитися із доказами, отриманими під час досудового розслідування. Це означає, що обвинувальний акт має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про можливість подальшого судового розгляду за даним обвинувальним актом. Таким чином, «кримінальна позовна заява» прокурора має бути зрозумілою суду, її окремі частини не повинні суперечити одна одній. Обвинувальний акт не повинен містити посилань на докази, отримані протягом досудового розслідування. Проте, обвинувальний акт має бути результатом оцінки прокурором зібраних доказів, при цьому необхідно враховувати, що всі висновки, викладені в обвинувальному акті, будуть перевірені судом в межах судового розгляду.

Отже, суд в підготовчому засіданні перевіряє обвинувальний акт за критеріями прийнятності, які викладені в ст. 294 КПК. При цьому суд, відповідно до ст. 314 КПК, зобов’язаний з’ясувати думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду. В цій стадії сторона захисту вправі звернутися до суду з клопотанням про неможливість призначення судового розгляду та повернення обвинувального акту прокурору, у зв’язку із невідповідністю обвинувального акту критеріям прийнятності – вимогам ст. 294 КПК.

Слід враховувати, що законодавець стадію підготовчого провадження розділив на дві частини: з’ясування судом першої інстанції питань, викладених в ч.3 ст. 314 КПК та підготовку до судового розгляду. Прийняття рішення судом про повернення обвинувального акту прокурору означає, що суд не приймає «позовну заяву» прокурора та повертає її. Позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ передбачає, що про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов’язує прокурора усунути виявлені недоліки протягом визначеного ним розумного строку, який має бути достатнім для виправлення допущених недоліків. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або для долучення необхідних додатків тощо.

Проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, в кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно з ч. 8 ст. 223 КПК є недопустимими.

Проте, така позиція ВССУ є дещо спірною. Законодавець передбачив можливість повернення обвинувального акту прокурору. Проте це не означає, що прокурор зобов’язаний, після усунення недоліків, знову звернутися з обвинувальним актом. Слід розрізняти «повернення позовної заяви без розгляду через невідповідність форми такої заяви і залишення позовної заяви без руху із наданням стороні часу для усунення недоліків». Після повернення обвинувального акту прокурор не позбавлений можливості прийняти одне з альтернативних рішень, передбачених ст. 283 КПК: закрити кримінальне провадження або звернутися з обвинувальним актом до суду. До речі, КПК не передбачає процедури усунення недоліків обвинувального акта.

ВССУ передбачає, що повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд може зобов’язати прокурора провести слідчі або інші процесуальні дії. Проте, така позиція видається спірною і не в повній мірі відповідає вимогам КПК. Законодавець в ч.8 ст. 223 КПК встановив, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 КПК. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими. З цього можна зробити висновок, що складання обвинувального акту проводиться після закінчення досудового розслідування, а тому суд при поверненні обвинувального акта прокурору не вправі зобов’язувати останнього вчиняти слідчі або інші процесуальні дії. По-перше, прийнявши рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не переходить до стадії судового розгляду. По-друге, в ч.3 ст. 333 КПК вказано, що у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. Тобто, надання судом вказівок представникам сторони обвинувачення про проведення слідчих дій можливо лише в стадії судового розгляду.

Проте, найважливішим з точки зору забезпечення дотримання прав людини залишається питання про повноваження суду, який повертає обвинувальний акт прокурору зі стадії підготовчого засідання, обирати, змінювати, скасовувати або продовжувати дію запобіжних заходів.

Невеликий масив судової практики дозволяє стверджувати, що суди, приймаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору, одночасно своєю ухвалою продовжують дію запобіжних заходів. Така практика не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Як вже зазначалося, законодавець встановив чіткий алгоритм дії суду в підготовчому засіданні. На першому етапі, відповідно до ч.3 ст. 314 КПК, суд може прийняти одне з наступних рішень: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Питання обрання, зміни, скасування або продовження дії запобіжних заходів віднесено до другого етапу – підготовки до судового розгляду. Проте, підготовка до судового розгляду, відповідно до ст. 315 КПК, можлива лише тоді, коли суд не прийняв, зокрема, рішення про повернення обвинувального акта прокурору. Рішенням про повернення обвинувального акту прокурору суд автоматично позбавляє себе можливості вирішувати будь-які інші питання в межах даного кримінального провадження, в тому числі й щодо запобіжних заходів. Таким чином, відповідність обвинувального акту прокурора вимогам ст. 294 КПК є вирішальним у питанні «прийняття до розгляду» судом конкретного кримінального провадження, без якого суд в даному кримінальному провадженні не наділений жодними правами.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Інформаційний лист про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України від 03.10.2012 р. // Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Інтернет-ресурс. – Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/informacijni_listi.html

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Кодекс кримінальний процесуальний від 13 квітня 2012 року. // Голос України. – 2012. – № 90-91.

Новини

Контакти

Голова об'єднання

Гарагонич Олександр Васильович 

o.harahonych@gmail.com 

(050) 550 42 26 

 

Директор

Кожух Максим Сергійович 

mskozhuh@gmail.com 

(050) 352 86 62 

 

04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 2

Ми на карті


View Larger Map

Розробка сайтів "Liberty Digital"