+38 (044) 581-79-54

Особливості проведення переоцінки основних фондів господарських товариств

17 травня 2013 року

Бондар Роман Вікторович

рисконсульт Юридичної компанії «Бі ен Сі»

 

1. Загальні відомості щодо проведення переоцінки основних фондів

Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право, при виході його з товариства, отримати вартість майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі. Визначення вартості майна товариства, частина якого підлягає виплаті учаснику, наведено у статті 66 Господарського кодексу України, ст. 115 та ст. 190 Цивільного кодексу України, Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559 (далі – П(С)БО 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного фонду; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України, під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тобто, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства. Порядок переоцінки основних засобів регулюється пунктами 16–21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (далі – П(С)БО 7). Суть переоцінки полягає у приведенні вартості основних засобів у відповідність до їхньої реальної (справедливої) ринкової вартості. При цьому механізм переоцінки, закладений у П(С)БО 7, передбачає, що перегляду підлягає саме залишкова вартість об'єкта основних засобів, оскільки саме вона зіставляється і приводиться у відповідність до справедливої вартості об'єкта.

Необхідно підкреслити, що відповідно до п. 16 П(С)БО 7 переоцінка основних засобів проводиться на дату балансу, який складається станом на кінець останнього дня кварталу (року) (п. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (тобто 31.03; 30.06; 30.09; 31.12).

Пункт 19 П (С) БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Мінфіну від 18.10.1999 р. № 242, підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

У відповідності з пп. 14.1.71. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (надалі — ПКУ) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Таким чином, нормами ПКУ встановлено, що суб’єктами господарювання в процесі здійснення господарської діяльності використовується звичайна ціна.

Пункт 39.2. ст. 39 ПКУ встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку (відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX ПКУ у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 кодексу, що регулюватиме порядок визначення звичайних цін починаючи з першого січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.).

У разі відсутності даних для застосування зазначених у п. 39.2. ст. 39 ПКУ методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (п.39.3. ст.39 ПКУ).

Відповідно до положень п.39.15. ст.39 ПКУ у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, при переоцінці майна ТОВ необхідно застосовувати ринкову ціну з можливим її коригуванням у бік збільшення або зменшення до 20 відсотків.

Слід зауважити, що з точки зору правил бухгалтерського обліку ця операція регулюється П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та належить до операцій з інструментами власного капіталу (п. 4, 8). При виході учасника з товариства інструмент власного капіталу – доля в статутному фонді – анулюється.

Для цього у статтях звіту про власний капітал, а саме розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. На даний час порядок визначення вартості чистих активів будь-якого підприємства (в тому числі товариства) врегульовано Законом. Згідно ст. 3 Закону оцінка майна, майнових прав (надалі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в <href="#243" target="_blank" title="Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні; нормативно-правовий акт № 2658-III від 12.07.2001">ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

При визначені розміру коштів, що піддягають виплаті учаснику, який виходить, спочатку визначається вартість всього майна товариства з урахуванням зобовязань товариства, а потім частина вартості, що належить учаснику.

2. Оцінка майна

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до ст. 12 Закону документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна.

Акт оцінки майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Порядок відображення сум переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку залежить від того, чи було проведено дооцінку або уцінку вартості об'єкта основних засобів, а також від того, яка за послідовністю (перша чи подальша) проводиться переоцінка вартості об'єкта основних засобів.

Чинна редакція П(С)БО 7 містить положення про те, що підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Визначення суттєвості надано у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. Відповідно до нього суттєвою визнається інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства. Більш детально питання визначення суттєвості розглянуто у листі Міністерства Фінансів України від 29.07.2003 р. № 04230-04108 «Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності». В ньому зазначено, що суттєвість – характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності.

Поріг суттєвості – абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації. Ознаками суттєвості облікової інформації є її кількісні та якісні характеристики, важливі для користувачів такої інформації. Суб'єктами визначення суттєвості облікової інформації є органи, які уповноважені на регулювання питань бухгалтерського обліку й фінансової звітності, та власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі – керівництво підприємства). Об'єктами застосування суттєвості є діяльність підприємства в цілому, окремі господарські операції та об'єкти обліку, статті фінансової звітності. Суттєвість окремих господарських операцій та об'єктів обліку визначається керівництвом підприємства, оскільки інше не передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. За поріг суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їхньої справедливої вартості.

Для визначення справедливої вартості при проведенні оцінки майна з метою переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку обов'язковим є залучення суб'єкта оціночної діяльності, що має відповідну ліцензію, згідно з вимогами ст. 7 Закону.

Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачено попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Відповідно до ст. 3 Закону датою оцінки є дата, станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником. Проведення переоцінки основних фондів у цілях бухгалтерського обліку для проведення оцінки майна є обов'язковим.

Відповідно до п. 16 П(С)БО 7 у разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При цьому переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Якщо керуватися нормами п. 4 П(С)БО 7, то під групою основних засобів слід розуміти сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Тобто основною вимогою для віднесення основних засобів до однієї групи є їх однотипність за вказаними характеристиками. Слід зазначити, що у п. 5 П(С)БО 7 визначено класифікацію основних засобів для цілей бухгалтерського обліку за групами.

Міністерство Фінансів України у своєму листі від 25.03.2005 р. № 31-04200-20-10/4805 висловлює думку, що при визначенні групи, до якої належить об'єкт, який переоцінюється, з метою переоцінки її об'єктів здійснюється класифікація за класами або типами основних фондів (засобів), наведеними в зазначеному Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів», затвердженому наказом Держстандарту України від 19.08.1997 р. № 507 (далі – Класифікатор), з урахуванням функціонального призначення, технічних характеристик, умов використання під час виконання певної роботи об'єктів основних фондів (засобів) тощо. Слід зазначити, що Класифікатор визначає менші сукупності основних засобів, а саме – підгрупи, класи та типи. Саме типи, наведені в Класифікаторі, найбільш відповідають терміну «група основних засобів» згідно з П(С)БО 7.

Враховуючи все викладене вище, можна зазначити, що для цілей переоцінки можна виділити групу основних засобів, базуючись на таких основних критеріях віднесення того чи іншого об'єкта до відповідної групи:

• об'єкти мають однакові технічні характеристики та подібний принцип дії й порядок використання;

• об'єкти використовуються в однакових умовах і призначаються для виконання однакового технологічного або організаційно-технічного завдання;

• умови використання об'єктів базуються на однаковому проміжку часу експлуатації (корисного використання).

3. Відображення в бухгалтерському обліку

Результати першої переоцінки основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку таким чином: сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу (субрахунок 423 «Дооцінка активів») і відображається у Балансі в рядку 330 «Інший додатковий капітал», у Звіті про власний капітал у рядку 060 «Дооцінка основних засобів».

Слід зазначити, що згідно з положеннями чинного законодавства переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже були переоцінені, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

У разі вибуття раніше переоціненого об'єкта основних засобів перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку підприємства з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21 П(С)БО 7). У бухгалтерському обліку така операція відображається записом: Дт 423 «Дооцінка активів» – Кт 441 «Прибуток нерозподілений».

Також є альтернативна можливість, при якій додатковий капітал у вигляді суми дооцінок необоротних активів можна частково списувати у процесі амортизації таких необоротних активів.

Відповідно до п. 21 П(С)БО 7 перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Якщо подальша переоцінка основних засобів має такий самий характер, як і попередня (тобто дооцінка здійснюється за дооцінкою або уцінка за уцінкою), то порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку аналогічний розглянутому вище.

Якщо подальша переоцінка має протилежний характер (наприклад, здійснюється дооцінка після раніше проведеної уцінки або уцінка після раніше проведеної дооцінки), то слід пам'ятати про особливий порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку, передбачений п. 20 П(С)БО 7.

Бухгалтерський облік переоцінки ведеться за кожним об'єктом основних засобів. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку (інвентарних карток обліку основних засобів). Також підприємство може вести окремий бухгалтерський регістр обліку переоцінок основних засобів довільної форми.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку (інвентарних карток обліку основних засобів). Також підприємство може вести окремий бухгалтерський регістр обліку переоцінок основних засобів довільної форми.

Доцільно звернути увагу на те, що переоцінка основних засобів у бухгалтерському обліку ніяк не впливає на балансову вартість основних фондів та на інші дані податкового обліку. Це випливає із абз. 4 пп. 6 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» прикінцевих положень ПКУ, де вказано, що до переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року. У зв'язку з цим після бухгалтерської переоцінки основних засобів балансова вартість основних фондів у податковому обліку не змінюється.

4. Порядок дій по проведенню переоцінки

1) Визначаєте яку групу основних засобів Ви будете переоцінювати (тобто, Ви можете робити переоцінку будівель, при цьому не зачіпаючи транспорт, але якщо Ви оцінюєте, наприклад обладнання, то необхідно враховувати всі однорідні активи, навіть якщо вони знаходяться на іншому складі і числяться в іншому підрозділі);

2) Видаєте наказ про проведення переоцінки однорідних груп основних фондів (вказуючи в наказі дату проведення цієї процедури, перераховуєте всі об'єкти основних засобів, дату придбання і введення в експлуатацію майна). Крім цього в даному наказі вкажіть відповідальних осіб, які беруть участь в оцінці майна;

3) Візьміть всі дані про переоцінює майно, наприклад, інвентарні картки, інформацію про нараховану амортизації і за допомогою методу прямого перерахунку проведіть переоцінку (дізнайтесь ринкову вартість цих активів за допомогою оцінювача) ;

4) Дані переоцінки оформите в спеціальну відомість довільної форми. Обов'язково вкажіть в цьому документі найменування основного засобу, дату проведення переоцінки, порядок розрахунку оціночної вартість, нову інформацію з даних активів, суму зменшення (збільшення) вартості

5) На підставі відомості складіть бухгалтерську довідку, де також вкажіть порядок розрахунку залишкової вартості, подальші дії (зменшення або збільшення вартості майна та нарахованої по ньому амортизації).

5. Підсумки

1. Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

2. Суттєвість окремих об'єктів обліку визначається керівництвом підприємства, порогом суттєвості з метою відображення переоцінки об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їхньої справедливої вартості.

3. Для визначення справедливої вартості необхідно залучати суб'єктів оціночної діяльності, що мають відповідну ліцензію.

4. Для цілей переоцінки можна виділити групу основних засобів, базуючись на таких основних критеріях віднесення того чи іншого об'єкта до відповідної групи:

• ці об'єкти мають однакові технічні характеристики та подібний принцип дії й порядок використання;

• об'єкти використовуються в однакових умовах і призначаються для виконання однакового технологічного або організаційно-технічного завдання;

• умови використання об'єктів базуються на однаковому проміжку часу експлуатації (корисного використання).

5. Дооцінку майна слід проводити на підставі затверджених у встановленому порядку результатів оцінки у межах строку дії звіту про оцінку майна, який може бути встановлений відповідним органом, що використовує результати цієї оцінки;

6. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже були переоцінені, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

7. Переоцінка основних засобів у бухгалтерському обліку ніяк не впливає на показники податкового обліку, тобто при переоцінці у Підприємства не виникає зобов’язань зі сплати податку на прибуток.

8. Виплата вартості майна пропорційна вартості частки учасника у статутному капіталі Товариства при його виході, та визначається виходячи із вартості основних фондів з урахуванням переоцінки.

Контакти

Голова об'єднання

Гарагонич Олександр Васильович 

o.harahonych@gmail.com 

(044) 581 79 56 

(050) 550 42 26 

(044) 581 79 56 - факс 

Директор

Кожух Максим Сергійович 

mskozhuh@gmail.com 

(044) 581 79 56 

(050) 352 86 62 

(044) 581 79 56 - факс 

04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 2

Ми на карті


View Larger Map

Розробка сайтів "Liberty Digital"