+38 (044) 581-79-54

Щодо дійсності права постійного користування земельними ділянками для підприємств недержавної форми власності

19 червня 2013 року

Гарагонич Олександр Васильович

директор Юридичної компанії «Бі ен Сі», кандидат юридичних наук

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону «Про приватизацію державного майна» особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Важливим є відзначити, що зміст ч. 1 ст. 28 Закону «Про приватизацію державного майна» був викладений у новій редакції на підставі Закону України від 13.01.2012 р. № 4336-VI.

До внесення відповідних змін, положення частини першої статті 28 Закону «Про приватизацію державного майна» мали дещо інше смислове значення та визначали наступне, а саме те, що: особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Вищенаведеним положенням також кореспондують і норми статті 22 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (чинної як на період перетворень товариства, так і на сьогоднішній день) відповідно до якої після придбання об'єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства.

З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У випадку перетворення відбувається припинення однієї юридичної особи та виникнення іншої на основі універсального правонаступництва (ст. 108 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 87 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Оскільки законодавство не передбачає припинення права на земельну ділянку внаслідок перетворення юридичної особи, то застосуванню підлягають спеціальні положення, що визначають момент переходу прав при перетворенні, зокрема:

- ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України: «2. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.»;

- ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України: «5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.»;

- ч. 1 ст. 57 Закону України «Про акціонерні товариства»: «1. Перетворенням акціонерного товариства визнається зміна його організаційно-правової форми з припиненням та передачею всіх його прав і обов'язків підприємницькому товариству-правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив.».

Таким чином, законодавство передбачає “автоматичний” і безумовний перехід при перетворенні прав і обов’язків до правонаступника. Тому дане правило, вочевидь, виключає існування будь-якого часового проміжку, коли земельна ділянка вже не належить правопопереднику (оскільки він припинений), але ще не належить правонаступнику, оскільки процедура отримання та реєстрації нових документів, що посвідчують права на земельну ділянку, займає час, причому немалий. За таких умов фактично виникала б ситуація, коли право на земельну ділянку припинилося, а згодом виникло “заново”, чого чинне законодавство не передбачає.

Тому очевидно, що право на земельну ділянку переходить до правонаступника відповідно до спеціальних правил про перетворення (ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 57 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14).

У відповідності до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 розділу 10 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення пункту 6 розділу 10 Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р.

Ним визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України «в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення». Дія цього пункту втратила чинність з 22.09.2005 р.

Те саме стосується і пункту 6 Постанови Верховної ради Української РСР «Про земельну реформу», положення якого визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі вищезазначеного рішення Конституційного суду в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб’єктами права.

Стаття 69 Закону України «Про Конституційний суд України» від 16.10.96 р. № 422/96-ВР встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов’язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов’язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою». В частині 2 цієї Постанови визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Зазначена позиція висвітлена також і в листі Держкомзему від 27.11.2009 р. № 20982/17/4-09 в якому відзначається, що на сьогодні підстави (зобов'язання) щодо переоформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на право оренди, якщо не змінювалась організаційно-правова форма товариств чи його назва, відсутні.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму лист від 31.07.2006 р. № 5558, посилаючись на Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р., також відзначає, що на сьогодні відсутні обов'язкові підстави для переоформлення права постійного користування на землю.

Новини

Контакти

Директор

Гарагонич Олександр Васильович 

a.harahonych@congress.kiev.ua 

(044) 581 79 56 

(050) 550 42 26 

(044) 581 79 56 - факс 

Виконавчий директор

Кожух Максим Сергійович 

m.kozhuh@congress.kiev.ua 

(044) 581 79 56 

(050) 352 86 62 

(044) 581 79 56 - факс 

04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 2

Ми на карті

Розробка сайтів "Liberty Digital"