+38 (044) 581-79-54

СПОСОБИ ДЕРЖАВНОЇ ЗАКУПІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ

26 лютого 2013 року

Кожух Максим Сергійович

виконавчий директор Юридичної компанії «Бі ен Сі», адвокат

Державне регулювання продовольчого ринку здійснюється в усіх державах з метою гарантування продовольчої безпеки, забезпечення стабільності на продовольчому ринку, підтримка вітчизняного сільського господарства. Основним інструментом державного впливу, який використовується для вирішення зазначених завдань, є створення державних продовольчих запасів шляхом здійснення державних закупівель.

В юридичній літературі під державними закупівлями в узагальнюючому вигляді розуміються закупівлі на конкурентній основі згідно з визначеними правилами та умовами, товарів, робіт і послуг за державні кошти з метою підтримки життєдіяльності держави на належному рівні. Законодавче визначення державної закупівлі надається у ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», в якій під ними розуміється придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зазначеній статті до державних коштів, зокрема, віднесено кошти Аграрного фонду, на який покладено обов’язок формування продовольчих запасів для державних потреб.

Численні зміни законодавства, присвяченого державним закупівлям, призвело до поглиблення неузгодженості між нормативно-правовими актами, які визначають порядок їх здійснення. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний матеріальний резерв» придбання матеріальних цінностей, в т.ч. зерна, з метою їх закладення до державного матеріального резерву (далі – держрезерву) здійснюється відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель». У відповідності до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» його дія не поширюється на закупівлю товарів для держрезерву. У ст. 13 Закону України «Про зерно і ринок зерна» зазначається, що способом закупівлі зерна до держрезерву є укладання угод купівлі-продажу на аграрній біржі.

Таким чином, закупівлі продовольчої продукції для державних потреб, здійснюються у порядку, визначеному біржовими правилами. Слід зазначити, що дослідниками негативно оцінюється така практика. Ринкові важелі, на яких ґрунтується біржова торгівля, поширюються на вже вироблену продукцію та не охоплюють відносини, які складаються до постачання продовольчої продукції на біржу (закупівля насіння, пального, добрив, збір врожаю, його зберігання, переробка тощо). Витрати виробника, здійснені на усіх етапах просування продовольчої продукції на біржу, закладаються у її ціну. При цьому слід враховувати недостатність власних коштів у більшості сільськогосподарських виробників, що змушує їх або звертатися до послуг кредитних установ (за таких умов розмір витрат на виробництво продукції, які закладаються у ціну пропозиції, збільшується на розмір відсотків за користування кредитами), або вести діяльність у межах наявних коштів та запроваджувати режим економії щодо добрив, умов зберігання продукції тощо, що позначається на її кількості та якості.

Застосування біржового порядку до закупівель продовольчої продукції для держрезерву не є доцільним. По-перше, підтримання прийнятного рівня продовольчої безпеки залежить від наявності у держрезерві основних видів продовольства встановленої кількості та якості. Усунення держави від вирішення проблеми фінансування необхідних для виробництва заходів та перекладання на виробника відповідальності за наявність продукції для держрезерву призводить до погіршення рівня продовольчої безпеки. По-друге, присутність держави на усіх етапах виробництва продовольчої продукції для держрезерву шляхом часткового фінансування витрат сприятиме її здешевленню, а отже підвищенню раціональності витрачання бюджетних коштів, оскільки за таких умов у виробників не виникатиме потреби у кредитних ресурсах, вони отримають певний захист від сезонного підвищення цін на пальне та послуги зберігання продовольчої продукції.

Прийнятною формою взаємодії Аграрного фонду та виробників продовольчої продукції для державних потреб є договірна конструкція контрактації, яка використовувалася для зазначених цілей до 1995 р. Використання зазначеної договірної моделі для відносин з постачання продовольчої продукції для державних потреб прямо передбачена законодавством, зокрема, ст. 272 ГК України, згідно якої державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Правове регулювання відносин у сфері замовлень держави на поставку товарів для задоволення пріоритетних державних потреб здійснюється Законом України «Про державне замовлення для задоволення приоритетних державних потреб». До пріоритетних потреб, зокрема, віднесені потреби в товарах, необхідних для створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів. Але за незрозумілих причин саме на ці відносини, його дія не поширюється, оскільки згідно ч. 4 ст. 1 вищевказаного Закону особливості відносин, що виникають у зв’язку з закупівлею сільськогосподарської продукції регулюються окремими актами законодавства України.

Сутність договору контрактації полягає в тому, що виробник сільськогосподарської продукції (далі — виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі — контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Використання конрактаційної форми закупівлі продукції до держрезерву має суттєві переваги порівняно з біржовою закупівлею. Важливою особливостю договору контрактації є те, що, по-перше, контрактантом може бути не лише заготівельник (Аграрний фонд), але і інші особи – переробні підприємства, що має суттєве значення у разі формування (освіження, поповнення) державних запасів готової для вживання продукції. По-друге, виробником може бути лише суб’єкт господарювання, який безпосередньо вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію. Завдяки зазначеної особливості державна підтримка, яка надаватиметься у зв’язку з виконанням договору контрактації, використовується безпосередньо виробником. Контрактаційна модель забезпечує пряму закупівлю продукції у її виробника, та виключає участь посередницьких структур, які здебільшого виступають на ринку, в т.ч. біржовому аграрному ринку, у якості власників продукції.

До переваг контрактаційної форми для виробника також слід віднести можливість отримання авансового платежу у розмірі до 50% вартості контрактованої продукції, що створює фінансове підґрунтя для закупівлі матеріалів, необхідних для виробництва. Окрім того, згідно ч. 3 ст. 272 ГК України контрактант має зобов’язання щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти. Запорукою захисту прав та інтересів виробника при укладанні договору контрактації є його типова форма, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 272 ГК України), в той час, коли закупівля продукції посередницькими структурами здійснюється на умовах, які визначаються саме ними без суттєвого врахування інтересів виробника.

До переваг використання контрактаційної форми для держави слід віднести можливість придбання лише високоякісної продукції, здійснення впливу на рівень технологічності виробників, принаймні тих, які постачають продукцію до держрезерву, шляхом зазначення у договорі додаткових якісних характеристик контрактованої продукції.

Таким чином, як свідчить проведений аналіз, контрактація є більш ефективною та пристосованою для використання формою закупівлі продовольчої продукції для потреб держрезерву. У зв’язку з чим є доцільним «відродження» системи державних закупівель, на основі яких укладаються договори контрактації, шляхом поширення дії Закону України «Про державне замовлення для задоволення приоритетних державних потреб» на закупівлю продовольчої продукції. Одним з варіантів реалізації запропонованого підходу є виключення з частини 4 ст. 1 зазначеного Закону та абзаців вісімнадцятого та дев’ятнадцятого ч. 3 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Внесення зазначених змін, окрім запровадження більш ефективної форми державних закупівель продовольчої продукції, також буде сприяти усуненню неузгодженостей між положеннями Законів України «Про державний матеріальний резерв», «Про здійснення державних закупівель», «Про зерно і ринок зерна» щодо порядку здійснення закупівель до держрезерву.

Новини

Контакти

Директор

Гарагонич Олександр Васильович 

a.harahonych@congress.kiev.ua 

(044) 581 79 56 

(050) 550 42 26 

(044) 581 79 56 - факс 

Виконавчий директор

Кожух Максим Сергійович 

m.kozhuh@congress.kiev.ua 

(044) 581 79 56 

(050) 352 86 62 

(044) 581 79 56 - факс 

04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 2

Ми на карті

Розробка сайтів "Liberty Digital"