Визначення складу витрат у трудових відносинах від B&C

Таким чином, вихідною умовою для застосування положень статті 142 Податкового кодексу України є наявність трудових відносин між працівником та платником податків. З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції під трудовими відносинами слід розуміти врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб’єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору внаслідок якого між ними виникають правові зв’язки.

Ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України відносить до компетенції керівника підприємства вирішення питань діяльності підприємства в межах та порядку, визначених статутом підприємства. У силу цього керівник підприємства має право укладати трудові договори з працівниками.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Тобто допускається укладення трудового договору також і в усній формі.

Згідно з ч. 3,4 ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Предметним є те, що Пленум ВСУ у пункті сьомому зазначеної постанови взагалі не згадує про укладення трудового договору, як воно передбачено частиною першою ст. 24 КЗпП, а веде мову тільки про два юридичні факти, з якими пов'язується виникнення трудових правовідносин: наказ про прийняття на роботу і фактичний допуск до роботи. Тобто вчинення дій, пов’язаних із оформленням документу під назвою «трудова угода» може бути замінено або на видачу наказу про прийняття на роботу або на видачу розпорядження про фактичний допуск працівника до роботи.

Враховуючи вищевикладене слід зробити висновок, що віднесення витрат по оплаті праці та інших платежів, передбачених у статті 142 Податкового кодексу України, до складу витрат платника податків є можливим за наявності трудових відносин між працівником та платником податків, а також відповідних первинних документів, що підтверджують понесення таких витрат.

Пунктом 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України встановлений виняток щодо віднесення певного виду витрат до складу витрат платника. Такий виняток стосується сум матеріальної допомоги, що звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу України.

Крім того, звертає увагу також і те, що пункт 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» передбачає порядок віднесення до витрат сум внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників, а також деяких інших внесків, передбачених у законодавстві, зокрема в абзаці другому п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу. Загальний обсяг таких внесків не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої відповідній найманій особі протягом податкового року, на який припадають певні податкові періоди. Зазначений пункт діє в перехідний період до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (упровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування).

Висновки:
1. До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці тільки фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

2. За відсутності колективного договору витрати на оплату праці фізичних осіб можуть включатися до складу витрат, при умові існування укладеного між роботодавцем і фізичною особою трудового договору. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі.

3. Підтвердженням укладення трудового договору, що свідчить про перебування фізичної особи у трудових відносинах з платником податку, може бути:
- трудовий договір (контракт), оформлений у видадках, передбачених ст. 24 Кодексу законів про працю;
- наказ про прийняття на роботу;
- розпорядження про фактичний допуск працівника до роботи.

4. Витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, можуть включатися до складу витрат за умови наявності відповідних первинних документів, що підтверджують понесення таких витрат.

5. Платники податку на прибуток підприємств за наявності на підприємстві лише трудових договорів (угоди) з працівниками мають право включати до складу витрат лише витрати на оплату праці, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру за умови документального підтвердження відповідних витрат.

6. У разі відсутності колективного договору, не включається до складу витрат платника податку, інша оплата у грошовій або натуральній формі, яка встановлюється за домовленістю сторін у колективному договорі.