|
У відповідності з п. 16.4 ст. 16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. Операція із запозичення коштів оформляється згідно із вимогами глави 32 «Позика» Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Враховуючи, що відповідно до цього типу договорів кошти передаються від одного суб'єкта правовідносин до іншого, а після закінчення терміну дії договору підлягають поверненню, то зазначені договори мають наслідком виникнення боргових зобов'язань, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, а саме - операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, оподаткування яких регулюється пунктом 7.9 статті 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відображення в податковому обліку коштів, наданих в позику, здійснюється відповідно до абз. 2 і 3 п. 7.9.1 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Цим підпунктом встановлено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку, зокрема у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, та залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, та основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.
Оскільки підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено виключення зі складу валових доходів підприємства - позичальника коштів, залучених у позику, то такі кошти включаються до валового доходу згідно із пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону, а саме – п. 4.1.6 ст. 4, як доходи від позареалізаційних операцій.
Абз. 3 п. 4.1.6 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
У відповідності до Наказу ДПА «Про затвердження податкового роз'яснення» від 24 січня 2003 року № 26 сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка повернута платником податку на кінець звітного періоду будь-якій особі, що надала таку допомогу, не враховується при визначенні податкових зобов'язань такого звітного періоду.
З огляду на все вищевикладене, платник податку, провівши розрахунки за позикою у 4-ому кварталі 2009 року не повинен був змінювати показники викладені в декларації в рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» за результатами 2009 р., а зобов’язаний був збільшити суму валових витрат на суму позики, яка була повернута у 4-ому кварталі 2009 року. Тому дії податкової інспекції по виявленню порушення п. 16.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» вважаються правомірними.
|
