На підставі пункту пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Однак, оподатковуваний дохід у фізичної особи виникає у випадку неповернення суми отриманої допомоги. Як вбачається із п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, слід вважати безповоротною фінансовою допомогою.
Підставою для оподаткування виступають положення пп. «ґ» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України згідно яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи включається отримана платником податку безповоротна фінансова допомога.
Податковим агентом щодо сум наданої фінансової допомоги фізичній особі є юридична особа, яка надала таку допомогу. Підпункт 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України передбачає, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Роз’яснення ДПА України щодо наведених пунктів Податкового кодексу України поки що відсутні. Разом з тим звертає увагу той факт, що прийняття Податкового кодексу фактично не змінило умови оподаткування фінансової допомоги у частині податку з доходів фізичних осіб. А тому для з’ясування питання оподаткування поворотної фінансової допомоги звернемось до діючих роз’яснень ДПА України, що були надані до набрання чинності Податкового кодексу України.
Так у листі ДПА України від 23.12.2003 р. № 10498/6/17-0516 вказано: «З урахуванням того, що позика підлягає поверненню, вона не вважається доходом позичальника і, відповідно, протягом строку дії договору не є об'єктом оподаткування. Тобто суми коштів, переданих (наданих) податковим агентом (юридичною особою) фізичній особі – платнику податку за договором позики, які фізична особа (позичальник) повинна повернути позикодавцеві (податковому агенту) у визначений договором термін, не підлягають оподаткуванню».
В листі ДПА України від 16.04.2004 р. № 2300/Г/17-3115 визначено: «Якщо позика (фінансова допомога) надається підприємством своєму працівнику за договором, укладеним з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, за яким вона підлягає обов'язковому поверненню у визначений договором строк, то протягом дії договору об'єкта оподаткування відповідно до положень Закону у такого працівника не виникає. У разі якщо суми позики анулюються кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, то вони розглядаються як додаткове благо, надане платнику за рахунок працедавця.».
Більш того, протягом дії договору позики у платника ПДФО (працівника) – позичальника не виникає обов'язків щодо сплати цього податку з суми такої позики. Так, листом ДПА України від 29.12.2005 р. № 13011/6/17-3116 передбачено: «…основна сума кредиту (позики) не є об'єктом оподаткування, тому протягом дії договору позики у платника податку – позичальника не виникає обов'язків щодо сплати податку з суми такої позики, за винятком випадків, визначених у пп. 4.2.9 "д" п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДФО. Таким чином, підприємство – податковий агент у податковому періоді (місяці), коли провадиться анулювання неповернутої суми позики, наданої платнику податку, має утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДФО (13 % на період до 2007 року) з суми анульованого боргу та повідомити про це податковий орган у податковому розрахунку ф. № 1ДФ. Якщо у податковому періоді, коли має провадитись оподаткування, позичальник вже звільнився з підприємства-позикодавця, то згідно з пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону про ПДФО відповідальність за погашення податкового зобов'язання щодо суми неповернутої позики покладається на такого позикодавця – податкового агента.».
Якщо ж звернутися до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (надалі – Інструкція № 5), то побачимо, що в переліку виплат (сум) фонду оплати праці (в т. ч. фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати та інші заохочувальні та компенсаційні виплати) про позику мови не йде. А згідно з п. 3.28 Інструкції № 5 не належать до фонду оплати праці позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво та заведення домашнього господарства. Про це йдеться і в Листі Держкомстатистики України від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116.
Враховуючи вищенаведене, слід зробити такі висновки:
а) протягом дії строку на який була видана поворотна фінансова допомога у платника податку-фізичної особи не виникає доходу, а отже і відсутні зобов’язання по нарахуванню та сплаті податку з доходів фізичних осіб;
б) у разі закінчення строку на який була видана поворотна фінансова допомога та неповернення частини сум фінансової допомоги, у платника податку-фізичної особи виникають зобов’язання по включенню до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сум неповерненої фінансової допомоги та по сплаті податку з доходів фізичних осіб;
в) у разі виникнення зобов’язань по сплаті податку з доходів фізичних осіб, відповідальною особою за перерахування сум податку до відповідного бюджету є податковий агент-юридична особа, яка надала поворотну фінансову допомогу.
Ще одним моментом, який заслуговує на увагу є те, що у разі анулювання юридичною особою-кредитором, яка надала поворотну фінансову допомогу, боргу фізичної особи до закінчення строку позовної давності, сума такого боргу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи. При чому відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, позика, яка надана працівникові та підлягає поверненню підприємству у встановлені строки, що тривають, не є об'єктом для нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.
|
