В юридичній теорії правовий інститут підвідомчості означає розмежування кола справ між судами загальної та спеціальної юрисдикції. Сукупність юридичних норм, які утворюють інститут підвідомчості визначають властивості справ, характер правовідносин по цим справам, у силу яких їх вирішення віднесено до компетенції того чи іншого органу або суду. Під підвідомчістю розуміють коло справ віднесених законом до розгляду і вирішення судами господарською юрисдикції.

Визначення підвідомчості можливе шляхом використання наступних критеріїв:
1) Суб’єктний склад учасників спору;
2) Характер спірних матеріальних правовідносин.

Справи підвідомчі господарським судам визначаються ст. 12 ГПК і до них належать:

1. Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

• спорів про приватизацію державного житлового фонду;
• спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
• спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
• спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
• інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

2. Справи про банкрутство.

3) Справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) Справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

6) Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Якщо суддя з’ясовує, що справа не підвідомча Г.С., він виносить ухвалу про відому у прийняті ПЗ (ст. 62 ГПК). Коли виходячи із змісту ПЗ неможливо чітко визначити питання підвідомчості, суддя приймає ПЗ, порушує провадження у справі та залежно від обставин, які будуть з’ясовуватися у судовому засіданні або вирішує справу по суті або припиняє провадження по справі (ст. 80 ГПК).

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів:

• про визнання недійсними актів; 
• спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.