Інститут третіх осіб у господарському процесі виділяє два види третіх осіб:

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Треті особи з самостійними вимогами – це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у справу, яка розглядається судом, із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. Такі особи можуть вступити у справу до ухвалення судом рішення, тобто вступ у справу цієї особи на стадії апеляції чи касації не допускається.З метою вступу у справу третя особа з самостійними вимогами повинна подати позов до однієї чи двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Треті особи з самостійними вимогами користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Треті особи без самостійних вимог – не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення, що вплине на права та охоронювані законом інтереси таких осіб.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.