 |
Дещо про доктрини по становленню ЄС
Написав
Олександр ФЕДОРИШИН,
юрисконсульт Юридичної компанії "Бі Ен Сі"
|
|
Вівторок, 12 серпня 2008 16:17 |
Друге тисячоліття характеризувалося роздробленістю, величезною кількістю конфліктів, занепадом та становленням різноманітних політико-соціальних, економічних, правових та ряду інших інститутів. Однак, синхронно зазначеному з боку філософів, вчених, політичних діячів робилися спроби до виведення формули безпечного життя та знаходження реального варіанту консолідації європейського суспільства. Сьогодні налічуються сотні проектів та пропозицій по об’єднанню Європи. Надалі спробуємо надати більш загальну класифікацію останніх розглянувши, на думку автора, основні періоди їх появи .Перші роздуми про єдність суспільства можна зустріти у часи існування античного світу, зокрема, погляди Сократа, який пропагував ідеї космополітизму та єдності суспільства або бачення Аристотеля, який радив своєму учневі Олександру Македонському створити власну унію в якій він би вважався необмеженим повелителем варварів та обмеженим повелителем греків, а також розглядав людину як частину всього людства, яке будується на принципі солідарності між державами. Олександр також вважав себе космополітом, зокрема, за Плутархом Македонський «зводив до єдиного різні племена … заставляючи всіх вважати своєю Вітчизною всесвіт». Проте погляди античних філософів щодо створення єдиного співтовариства як і будь-які явища на етапі свого становлення є дещо розмитими, далекими від кінцевої форми, однак все ж таки сформульовані бачення є так чи інакше першими кроками, які дали життя ідеї ЄС та продовжують залишатися актуальними зачатками, до яких зверталися протягом всієї історії. Більш наближені до сьогодення з’являються розмірковування вже у період Середньовіччя, коли відбувається становлення ідеї міжнародного права, яка в подальшому консолідувала суспільство до створення Європейського права як такого. Одним із перших прибічників всесвітньої імперії цієї епохи став Данте Алігьєрі, який стверджував, що всесвітня монархія породжується двома основними цілями людства: 1) блаженство всього життя; і 2) блаженство вічного життя. Крім того, для досягнення інтелектуального та морального прогресу людина потребує миру та гармонії, які краще за все можуть бути забезпечені, якщо людство буде мати юридичну організацію у вигляді всесвітньої імперії. Особливої уваги заслуговують проекти по становленню Християнської республіки у вигляді союзу європейських держав, запропоновані Пьєром Дюбуа та Георгієм Подебрадом. Перший у зв’язку із завоюванням Святої землі висуває ідею створення міжнародної організації, яка повинна бути справою міжнародного конгресу за участю прелатів та світських князів всіх незалежних держав Європи. У рамках цієї організації має бути встановлений мир, порушники якого зобов’язувалися би до втрати всього свого майна та висилки на територію Святої землі. Відзначимо, що в основі запропонованої організації знаходиться союзний договір, що засновує європейський союз. Таким чином Дюбуа став першим, хто створив подібну до нинішньої модель Європейського союзу. Георгій Подебрада сформулював проект загальноєвропейської конфедерації, який був схожим за своєю суттю із попереднім, однак, в даній роботі основний акцент робиться на тому, що будь-які спори мають вирішуватися у судовому порядку, а також на визначенні верховного органу конфедерації, яким мала стати союзна рада.Однак, поміж усіх консолідуючих закликів цього часу, можна зустріти й позиції, що категорично різняться від зазначених вище. Так, зокрема, на думку Фердінанда Васкеза, Бог не може допустити всесвітньої держави, яка б уже в силу своїх розмірів неминуче була би лихою. На це звертав увагу й Дієго Коварубіас, який запеpечував вселенську владу римського імператора по відношенню до нових земель, на яких проживають аборигени.Проекти мислителів періоду Середньовіччя носять більш релігійний характер, що обґрунтовується подіями та настроями того часу, однак з посиленням тенденції інакодумства на світ народжуються більш раціональніші погляди. Кульмінація в розвитку філософсько-правової думки з приводу консолідації європейського співтовариства відбувається з настанням Нового часу, коли набирає обертів напрямок протестантизму, в основу якого закладається ідея федеративного договору. Так, уже Кальвін, говорячи про єдину церкву, висуває ідею всесвітньої конфедерації, яка в подальшому була розвинена монорхомахами, останні виходили у своїх політико-правових надбудовах з ідеї суспільного договору. Яскравим прикладом цього стали погляди німецького монорхомаха Іоганна Альтузія, який поклавши у своє вчення ідею міжнародного федералізму, розробив класифікацію різних союзів між державами: 1) повне приєднання декількох держав у єдину державу; 2) повне підкорення однієї держави іншій; 3) союз взаємодопомоги; 4) союз протекторату. Емерік Крюсе, звертаючись до античної філософії, розпочинає нову хвилю фанатичних проектів, розмірковуючи, зокрема, про об’єднання не лише європейських країн, але й всіх народів світу. Відгуком на проект Крюсе став так званий Великий план французького короля Генріха ІV, який на основі федеративного принципу пропонує заснувати європейський союз з метою забезпечення суспільного миру та безпеки, а також ведення війни проти невірних за розширення християнської цивілізації. Згідно плану Генріха IV, всю Європу у результаті нового перерозподілу слід поділити на 15 держав, границі яких визнати недоторканими. Важливим для того часу стало формулювання принципів створення такого союзу: 1) пріоритету загальноєвропейських інтересів; 2) заборони війни між союзними державами; 3) юридичної рівності членів союзу та прагнення до фактичної рівноваги та інші; зазначені вихідні засади й сьогодні не лише не втратили своєї актуальності, а й залишаються одними із завдань країн-членів ЄС. Вільям Пенн спробував застосувати теорію суспільного договору до міждержавних відносин з тим, щоб уряди країн відмовилися від вирішення спірних питань силою та створили союз держав світу. У своєму трактаті Пенн говорить про створення європейського Суверенного або Верховного конгресу, Парламенту або Палати держав, описує можливий механізм прийняття рішень в таких організаціях та аналізує критику, яка б могла бути висуненою проти його плану. Вбачаючи причиною війн відсутність природного визначення границь, Джон Беллерс пропонує поділ Європи на визначену кількість (близько сотні) однакових округів чи кантонів, при чому кожна держава має бути представлена у міжнародному парламенті з розрахунком по одній особі з кожного кантону. Такий орган мав би вирішувати міжнародні питання, не втручаючись в національні.Як бачимо роздуми про створення міжнародних органів та організацій все більше й більше набирають обертів, що є свідченням переконання у тому, що міжнародна система, в основі якої знаходиться традиційна концепція державного суверенітету, нездатна ефективно вирішувати глобальні проблеми, що стоять перед людством, внаслідок чого міжнародні організації невдовзі перейматимуть на себе функції держав. Серед інших проектів щодо встановлення вічного миру, ідея проекту Сен-Пьера полягає в необхідності створення європейського союзу держав, члени якого добровільно відмовлялися від застосування зброї при вирішенні міждержавних конфліктів та спорів. Монархи різних країн повинні укладати вічний союз заради всесвітнього миру, в основу якого було закладено тодішній міжнародний стан та принцип добросовісного виконання договорів. Метою такого союзу було створення системи взаємних гарантій монархів проти зовнішніх та внутрішніх війн. Верховним органом повинні стати постійні збори уповноважених представників держав-членів союзу, діючих на основі інструкцій своїх урядів. Такий Європейський союз не мав би права втручатися у внутрішні справи держав-членів, окрім випадків революцій та повстань. Границі європейських держав залишалися незмінними, а їх території не могли бути роздробленими або приєднаними до іншої держави шляхом спадкування, дарування, продажу або завоюванню. Обмін територіями між державами-членами союзу допустимий лише зі згоди трьох четвертих всіх членів союзу.Зазначений проект породив багато відгуків, так Жан-Жак Руссо, зазначав, що міжнародна організація має засновуватися не на суспільному договорі, за яким кожна зі сторін відмовлялася від своєї свободи на користь цілого, а на більш вільній конфедеративній угоді. Ієремія Бентам, у свою чергу стверджував, що міцність союзу може забезпечуватися виконанням трьох умов: 1) зменшення та збереження на конкретному рівні військових сил тих країн, які входитимуть до Європейської спільноти; 2) надання незалежності всім країнам, що знаходяться у підлеглості по відношенню до тієї чи іншої держави; 3) заснування міжнародного суду. У роздумах про вічний мир Еммануїл Кант пропонує створити мирний союз держав, який би назавжди поклав кінець всім війнам. Такий федеративний союз повинен мати на меті не набуття влади держави, а лише підтримання свободи кожної країни як для неї самої, так і для сусідніх. Щодо поглядів Йоганна Фіхте, то він пропонував укласти міждержавний договір, в якому би гарантувалася безпека та права громадян інших держав. Порушення цього слугувало б підставою для початку війни, яка є єдиним примусовим засобом на міжнародній арені.Досить цікавими є вчення Йозефа Герреса, який бачив союз держав як об’єднання народних республік Європи та Північної Америки під егідою революційної Франції. Генц Фрідріх звертає увагу на те, що мова про ідеальний правовий союз держав можлива лише тоді, коли міждержавні відносини будуть визначатися загальним законодавством, коли міжнародні спори вирішуватимуться у відповідності з цим законодавством вищим судовим органом, коли рішення цього органу будуть забезпечуватися та здійснюватися вищою виконавчою владою, а також, коли законодавча, виконавча та судова влада будуть виходити із загальної волі об’єднаного органу. Генц також здійснив класифікацію всіх існуючих проектів, аналізуючи які дійшов висновку, що створення всесвітньої монархії або республіки є неможливим, оскільки не реально представити мирне, безконфліктне співіснування різних народів з різними релігіями, культурами та традиціями в рамках єдиної держави. Крім того, зазначив, що мир можна досягти лише при визначенні остаточних границь між державами. Однак, навіть, створивши такий союз, неможливо його зберегти.У розумінні Карла Фрідріха Краузе Європейський союз держав повинен бути створений як «спільність країн, об’єднаних для відновлення права у своїх відносинах в якості вищих осіб (цілих народів) таким чином, щоб всі об’єднанні з цією метою народи мали можливість, зберігаючи свою внутрішню та зовнішню свободу, а також у відповідності із законами властивими кожному народові, все досконаліше будувати своє життя». Важливим вкладом Краузе (в контексті даної роботи) є розробка проекту основного договору союзу європейських держав, який набагато випередив свій час. В останньому, зокрема, пропонувався ряд принципів: 1) примату міжнародного права; 2) рівності народів; 3) добровільної участі в союзі держав; 4) одноголосності при прийнятті рішень радою союзу; 5) міжнародного правосуддя та інші. Михайло Бакунін будучи одним із представників анархічного напряму, стверджував, що згодом держава як інститут буде змушена поступитися іншій формі – гуртожитку, заснованому на правовій нормі, внаслідок чого виникатиме зобов’язання до виконання укладених договорів. При цьому вільне суспільство майбутнього буде підтримуватися не владою, а договором, а за ціль людство матиме єдність на основі свободи та рівності, що можливе шляхом сформування міжнародної федерації. Таким чином, за Бакуніним досягнення миру та справедливості стане реальним лише у разі створення Сполучених Штатів Європи. Своїми думками з приводу політико-правового об’єднання ділиться й Карл Ясперс, який вважає створення світового правопорядку чи світової імперії лише питанням часу. Остання налічує 2 варіанти виникнення: 1) у результаті завоювання та підкорення єдиної влади імперією; 2) на основі взаєморозуміння та домовленостей урядами сполучених держав, кожна з яких відмовилась від свого суверенітету на користь суверенітету всього людства. У постійних війнах, які будоражать світ, філософ вбачає неминучий занепад суспільних інститутів, а тому закликає до глобального федералізму як способу встановлення єдиного світового правопорядку, що призвело б до усунення абсолютного суверенітету та попереднього поняття держави. Результатом цього мала стати не всесвітня держава, а постійно існуюча за рахунок систематичних обговорень та прийняття рішень організація держав. Жорж Сселль був також прибічником ідеї всесвітнього федералізму, бачачи в ньому кінцеву ціль розвитку соціальної солідарності. Тільки в рамках федералізму можна забезпечити суверенітет права та усунути насилля у міжнародних відносинах. Для Сселля федералізм є одночасно реальністю та образом майбутнього світового ладу. Федералізм уже існує, по крайній мірі в юридичному вигляді, в рамках універсального співтовариства. Прикладом цього Сселль вважає не лише федеративні держави, а також й Лігу Націй. При цьому, оскільки дії національного уряду можуть мати ефект не лише в межах країни, але й на міжнародній арені, держави виступають у двох іпостасях: 1) в якості органів національної влади; 2) в якості органів або представників міжнародного співтовариства. Розглядаючи можливість Конституції міжнародного співтовариства, Арон Раймонд пише, що існування відповідної організації неможливе без однорідності держав, без єдиних ідеалів, без загальної конституційної практики. Необхідно також, щоб країни відмовились від гонки озброєння та погодились би передавати всі свої спори на розгляд міжнародного суду.Наявність настільки величезної кількості різних проектів встановлення європейського співтовариства не може не вражати; у багатьох з них простежується надзвичайна схожість із нинішнім ЄС та його принципами; численні їх положення визнаються та підтверджується рядом організацій та установ. Все це свідчить про великий ступінь уваги до вище піднятих питань з боку європейського суспільства; більш того, врахування, що абсолютна безпека однієї держави означатиме абсолютну небезпеку для всіх інших, набуло характеру своєрідного оголошення «війни проти війни», тобто загального спротиву насиллю, несправедливості, деспотизму, численним порушенням прав та свобод. Будучи переповненими бажанням встановлення універсального правопорядку та світової рівноваги уже після Першої світової війни можливі проекти по створенню ЄС гаряче обговорювалась в політичних дискусіях, проте це не призвело до конкретних наслідків. І лише, після розрухи, яку принесла Друга світова війна, лідери європейських держав прийшли до переконання, що співпраця та загальні зусилля є найкращим способом по забезпеченню миру, стабільності та процвітання в Європі, а тому ідея ЄС отримала нове життя. Про необхідність її реалізації заявив Уїнстон Черчилль, закликавши 19 вересня 1946 року в своїй промові в Цюріхському університеті до формування Сполучених штатів Європи, аналогічних США. Як результат, у 1949 створюється Рада Європи – організація, існуюча до цих пір (її членом є й Україна), яка стала першим реальним кроком у напрямку консолідації. Вже через два роки, для покращення економічних відносин та запобігання появі нових конфліктів, уряди ФРН, Італії, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів та Франції домовляються про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі, згодом з метою поглиблення економічної інтеграції ті самі шість країн 1957 року засновують Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). В 1959 році між членами ЄЕС створюється Європейська Рада – представницький, консультативний (а з часом) і законодавчий орган. Протягом всіх років існування зазначених організацій кількість їх членів поступово розширювалась. 9-10 грудня 1991 року на засіданні Європейської Ради, що відбулося в Маастрихті, глави держав і урядів ЄС укладають угоду про політичний союз і угоду про економічний та монетарний союз, які разом становлять Договір про Європейський Союз.Сьогодні є надзвичайно цікавим до якого етапу розвитку дійде такий складний організм як ЄС, який у своїй діяльності виходить далеко за межі позицій щодо спільної зовнішньої політики та політики безпеки, впливаючи та координуючи при цьому різноманітні амбіції, окремих суб’єктів міжнародного права. А також, як саме вплине на розподіл симпатій у Євроспівтоваристві ситуації, що склалися навколо Косово, з розміщення системи протиракетної оборони в Чехії і Польщі за ініціативою США, стосовно яких члени ЄС не мають одностайності, та як надалі складуться відносини щодо обрання першого Президента ЄС, де спостерігається розбалансованість позицій навколо кандидатів, та власне й самої доцільності такої посади взагалі. Тому нині члени Європейського Союзу стоять перед великим завданням, що полягає у перевірці на життєздатність та ефективність обумовленого утворення, вирішувати яке потрібно з урахуванням помилок минулого та опираючись на багатовіковий досвід у становленні універсального правопорядку.Отже, у викладеній роботі розглянуто основні проекти створення та функціонування єдиного організму Європейської сім’ї, які справили найбільший вплив на формування одного з наймогутніших сучасних політичних утворень.
|
|
|
