Частиною другою статті 13 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Тобто, цією нормою надано право самим засновникам (учасникам) господарських товариств визначати критерії, за якими провадитиметься оцінка їхніх внесків (договірна оцінка).

Доповнює вищеназвану норму Закону України “Про господарські товариства” ч. 2 ст. 115 ЦК, за якою грошова оцінка внеску здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Згоду повинні дати саме учасники, а не вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю. Це принципове зауваження: якщо оцінку дають учасники, то потрібна згода кожного з них, а рішення загальних зборів приймається більшістю голосів. Отже, наведена вище норма передбачає згоду усіх учасників, тобто кожного з них незалежно від розміру внеску.

Пропонує їм оцінку учасник, котрий вносить внесок у негрошовій формі. Саме він зацікавлений у високій грошовій оцінці внеску. Якщо проаналізувати юридичну природу цих відносин, то оцінка вкладу – це визначення його ціни як істотної умови засновницького договору на підставі домовленості між засновником, який пропонує негрошовий вклад, та іншими засновниками, які приймають цей внесок за запропонованою ціною або відхиляють його.

У випадку, коли засновники товариства з обмеженою відповідальністю самі оцінюють майно або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірну ціну) у статутний капітал, – це повинно оформлятися актом оцінки та актом прийняття-передавання.

У випадках, передбачених законом, грошова оцінка підлягає незалежній експертній перевірці. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка вкладу є обов'язковою при визначенні вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу товариства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу ТОВ, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком на дату реінвестицій.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону «Про господарські товариства» зміни вартості майна, внесеного як вклад та додаткові внески учасників, не впливають на розміри їх часток у статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено цими документами. Тобто оцінка вкладу проводиться на час його внесення. Після цього переоцінка вкладу учасника не допускається. Вартість майна, яке було предметом внеску, може змінитися, але на вклад учасника ця обставина жодним чином не впливає.